Новини
В даній статті автор хоче звернути увагу суспільства на механізми державних органів та їх посадових осіб, створені ними для ухилення від виконання своїх прямих обов’язків, що покладені на них Державою. Діяння Органів Держкомзему та «Центру ДЗК» для такого аналізу є невичерпними музами, на них і зупинимось. Так, згідно положень ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На законодавчому рівні закріплено наявність таких державних структур, яка Держкомзем та Державне підприємство «Центр ДЗК», їх повноваження в сфері управління, виконання та здійснення своїх обов’язків та обов’язків, делегованих їм Державою. При цьому, особа, що хоче отримати правовстановлюючий документ, звертається до районного відділу Держкомзему із відповідною заявою, той, в свою чергу, звертається до «Центру ДЗК», останній виготовляє відповідний документ, надає його першому, що завіряє його належним чином та, нарешті, видає заявнику. При цьому, звісно, у такій «скороченій» схемі отримання правовстановлюючого документу на земельну ділянку автор цієї статті опускає цілий ряд процесуальних дій, що виконуються іншими органами, наприклад, по виконанню вимірювальних робіт, геодезичних та ін., оскільки тут більш-менш все є зрозумілим, хоча державні органи примудряються і тут неналежним чином виконувати свої обов’язки. Але. Більш детально хотілося б зупинитись на випадку, коли ви втратили Державний акт на право власності на земельну ділянку. Так, згідно до Інструкції «Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі», затвердженої Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999 р., з подальшими змінами та доповненнями «При втраті (псуванні) державного акта на землю власнику або землекористувачу видається відповідний дублікат. У заяві вказується: де, коли і за яких обставин утрачено (зіпсовано) зазначений державний акт. Власник також дає повідомлення про втрату зазначеного державного акта в місцевих засобах масової інформації…». Тобто, чинним законодавством України зафіксовано, визначено, забезпечено та не заборонено право власника земельної ділянки отримати Дублікат Державного акту на право власності на належну йому земельну ділянку. При цьому, є інша Інструкція «про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою», що затверджена Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах № 325 від 22.06.2009 року, згідно до п. 4.7. якого при втраті (пошкодженні) державного акта землевласнику (землекористувачу) видається новий державний акт. Мало того, що обидві ці Інструкції діють, вони ще і на власний розсуд використовуються державними органами при виконанні ними своїх землевпорядних обов’язків. Ось, наприклад, в моїй практиці є випадок, коли Окружний адміністративний суд м. Києва виносить постанову про задоволення позовних вимог позивача по адміністративній справ про визнання дій та бездіяльності вказаних вище органів державного управління у зв’язку із невидачею ДУБЛІКАТА державного акту на право власності на земельну ділянку, що належить громадянину України. В свою чергу, ДП «Центр ДЗК» та Держкомзем, просто обурені таким рішенням Суду, вдвох подають апеляційні скарги, в яких в один голос стверджують про те, що, начебто, вони не можуть видати Дублікат, бо законодавством передбачено у разі втрати Державного акту на право власності на земельну ділянку видача нового правовстановлюючого документу. При цьому, впродовж більш ніж річної переписки між моєю довірителькою та вказаними державними органами, жоден з них ані строчки не промовив про те, що її клопотання не підлягає задоволенню з підстав неможливості видати саме ДУБЛІКАТ! Підставою для незадоволення вказаного клопотання землевласниці було все, що завгодно, окрім, звісно неможливості видати дублікат. Треба зазначити, що така позиція землевпорядних державних органів свідчить виключно про те, що їх не так попросили! Складається таке враження, що органи державної виконавчої влади України, мабуть, забувають, що мало того, що право власності є непорушним, а й те, що їх завданням та обов’язком є не тільки спрощення механізму отримання правовстановлюючих документів, а й просвітницька місія щодо роз’яснення громадянам та організаціям процедур та механізмів дії норм чинного законодавства… Чинним законодавством України встановлено, що поряд із іншим, підтвердження права власності на земельну ділянку є наявність Державного акту на право власності або право користування земельною ділянкою. Своїм твердженням про те, що замість втраченого (зіпсованого) Державного акту на право власності видається новий державний акт, а не дублікат, державні землевпорядні органи фактично суперечать вимогам Земельного кодексу України, оскільки на одну і ту ж земельну ділянку вдруге не може бути наданий правовстановлюючий документ з наступних підстав. По-перше, процедура отримання Державного акту на право власності чи користування земельною ділянкою містить у собі ряд процесуальних дій та наявність певних документів, що здійснюються та видаються державними органами за певних обставин. Наприклад, вимірювальні, геодезичні роботи, закріплення межових знаків на місцевості, тощо. При цьому, мало того, що вказана документація складається різного роду організаціями, мають певну послідовність їх видачі та ціль отримання, жодним законом чи підзаконним актом не передбачено повторність їх видачі для повторної отримання правовстановлюючого документу. І нарешті, абсурдність такої ситуації закінчується тим, що при наявності другого примірника Державного акту на право власності чи користування земельною ділянкою в органі Держкомзему (в паперовому вигляді) та Поземельної книги із наявною в ній електронною інформацією про земельну ділянку в ДП «Центр ДЗК», останні в один голос стверджують, що не можуть видати дублікат Державного акту. Виходячи із конституційного принципу про те, що дозволено все, що не заборонено, будь-яка особа чи підприємство мають право на отримання дублікатів Державних актів на право власності чи користування земельною ділянкою, оскільки отримання нового Державного акту породжує наявність вже спору про право, а не визнання дій чи бездіяльності органів державної влади, що так не подобається нашим державним органам. І врешті решт, приперті до стінки своєю ж позицією державні органи і тут знаходять вихід із ситуації: органи місцевого самоврядування скасовують відповідне розпорядження про надання земельних ділянок…, але це вже зовсім інша історія. При більш тісному спілкуванні з будь-якими державними органами пересічні громадяни та організації приходять до висновку про те, що їх завданням є не спрощення процедури отримання певних документів, а їх ускладнення, а в ідеалі – унеможливлення, повністю відповідаючи діючим особам байки «Лебедь рак и щука».