Право на звернення до суду за захистом порушеного права чи охоронюваного законом інтересу належить до фундаментальних, конституційних прав людини. Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Законодавство України базується на принципі верховенства права.

А тому , відповідно до чинного, законодавства у разі порушення права та інтересів особа має право на захист свого права- звернутися до суду, компетентного органу .У кожній справі сторони мають свої права та обов’язки .

Порядок звернення до судових органів визначається: Цивільним процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Господарським процесуальним кодексом України.

У цивільному законодавстві для захисту своїх прав громадяни звертаються до суду, з позовними заявами (які повинні відповідати вимогам ст. 119 «Форма і зміст позовної заяви» Цивільно – процесуального Кодексу України), додатками підтверджуючих документів (перелік яких міститься у ст. 120 ЦПК України), та квитанціями про оплату судового збору відповідно до Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI від 8.07.2011 року.

У порядку цивільного судочинства суди першої інстанції розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин. Також суд розглядає спори, що виникають з інших правовідносин, якщо розгляд таких справ не віднесено законом до інших правил судочинства. 
Тобто, за правилами цивільного процесу розглядаються всі справи, які не входять до категорій справ, передбачених до розгляду за правилами господарського, адміністративного та конституційного судочинства. 
Цивільний процесуальний кодекс України визначає три види провадження у суді:

·  наказне провадження - видання судових наказів щодо вимог, визначених у статті 96 ЦПК України (про стягнення нарахованої, але невиплаченої зарплати, про виконання вимоги, яка ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі, про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника);

·  позовне провадження - для абсолютної більшості цивільних справ;

·  окреме провадження для окремих категорій справ, визначених розділом IV ЦПК.

В адміністративному законодавстві з 1 вересня 2005 року в Україні набув чинності Кодекс адміністративного судочинства України. З цього часу запроваджено оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб за правилами адміністративного судочинства. Як йшлося вище, місцевими адміністративними судами є окружні адміністративні суди. Фактично ці суди розміщені в обласних центрах
Проте громадянин може звертатись до місцевого загального суду, як до адміністративного суду, якщо відповідачем є орган, посадова чи службова особа місцевого самоврядування, а також у випадку, коли мова йде про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності. 
Тобто, якщо ви оскаржуєте дії чи бездіяльність міського голови, місцевої ради чи виконкому, - Ви можете це зробити у місцевому загальному суді, але за процедурами Кодексу адміністративного судочинства. 
Якщо ж Ви оскаржуєте рішення, дії чи бездіяльність посадової або службової особи місцевої державної адміністрації чи іншого місцевого органу виконавчої влади, Ви можете звернутись до місцевого (районного) загального суду або до окружного адміністративного суду(в обласному центрі). 
Громадянин має право звернутися до адміністративного суду з адміністративним позовом, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного органу, органу місцевого самоврядування, їх посадових осіб під час здійснення ними управлінських функцій порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. В адміністративному процесі обов'язок доказування покладено на відповідача. Вимоги до адміністративного позову викладені у статті 106 КАСУ.

У господарському законодавстві відповідно до ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання. На виконання цієї вимоги, згідно зі ст. 20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів шляхами, визначеними нормами чинного законодавства. А відповідно до ст. 19 ЦК України особа має право на самозахист свого права. Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Існує також чимало інших нормативно-правових актів, які спрямовані на виконання цього важливого конституційного положення. Тобто, суб'єкт господарювання має право вчиняти самозахист шляхом захисту своїх прав та законних інтересів самотужки, своїми власними діями. Іншими словами - це захист без звернення до суду або іншого органу за допомогою.

Відповідно до зазначеного, однин із основних напрямків компанії є ефективний професійний захист інтересів клієнта. Ми завжди готові надати Вам кваліфіковану на будь-якій стадії судового процесу та запропонувати до судове врегулювання спору.